Головна Древній світ Рим та римляни КАРФАГЕН ПОВИНЕН БУТИ ЗРУЙНОВАНИЙ
 

Пошук по сайту

Якщо у Вас є цікавий матеріал по  історії України, або всесвітньої історії Ви можете опублікувати його на цьому сайті. Для зв’язку та пропозицій пишіть на емейл  із розділу „контакти”.

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 132 гостей онлайн

КАРФАГЕН ПОВИНЕН БУТИ ЗРУЙНОВАНИЙ

Римляни зруйнували карфаген і перемогли македонянБуде колись день і загине

священна Троя...

Гомер.

Карфаген був греблею, що півстоліття стримувала напір римських легіонів - але, зрештою, греблю прорвало, і на навколишній світ линула Римська Хвиля. В 200 році римські війська висадилися в Греції; греки, що вже бачили багать , з подивом спостерігали за дисципліною й поставою нових завойовників і за їхніми дивними маневрами на полі бою - маневрена тактика легіонів була

Новою Зброєю, що забезпечувала перемогу. В 197 році легіони зустрілися на Кеноскефальських пагорбах із досі непереможною македонською фалангою. Фаланга, що наїжилася списами, першим страшним ударом скинула римлян зі схилу пагорба, але, спустившись у лощину, вона розірвала свій лад, і легіонери кинулися в ці відкриті проміжки. Македоняни з їх шестиметровими списами були безпомічні перед короткими мечами римських солдатів, що ввірвалися в їхні ряди. Вони піднімали свої списи нагору - це означало здачу в полон - але римляни не розуміли цього знака й убивали всіх підряд. Здобувши перемогу над македонським царем Пилипом V, римляни переправилися в Азію й у битві під Магнесією розгромили сірійського царя Антіоха - через дванадцять років після перемоги над Ганнібалом Рим став володарем Середземномор'я. Колись могутні царі змушені були підлещуватися перед римським сенатом, як і карфагеняни, вони віддали Риму свій флот, своїх бойових слонів і зобов'язалися заплатити величезну контрибуцію.

Римляни поки не вимагали землі - вони задовольнялися величезною здобиччю, тоннами золота й срібла, коштовностями, слоновою кісткою й десятками тисяч рабів. Грецькі міста були оголошені "вільними", але на ділі всім розпоряджалися римляни, що стали суддями в споконвічних конфліктах між містами. Македонія не усмирилася з новим порядком і ще раз вступила в боротьбу з Римом; в 168 році фаланга знову зустрілася з легіонами в битві під Підне - і знову зазнала поразки; 25 тисяч македонян залишилися на полі бою - це була остання велика перемога Рима: після цієї перемоги в римлян уже не було гідних супротивників. Римський консул Емілій Павло вдостоївся грандіозного тріумфу: три дні через місто несли захоплені їм багатства, золото, картини, статуї, зброю; слідом за здобиччю під клацання батогів гнали натовп знатних бранців - серед них був і цар поваленої Македонії Персей. За бранцями в позолоченій колісниці їхав переможець Емілій Павло; над його головою раб тримав золотий вінок; час від часу раб схилявся до героя торжества й неголосно нагадував йому: "Не загордися! Пам'ятай, що ти всього лише людина! Пам'ятай про смерть!" За полководцем, розспівуючи похідні пісні, ішли його воїни; все місто раділо передчуваючи грошові роздачі й святковий бенкет - ще ніколи тріумф полководця не святкувався з такою пишнотою.

Македонія була обеззброєна й перетворена в римську провінцію - але в Рима залишився ще один старий ворог, Карфаген. Ганнібал залишив про себе довгу пам'ять, і римляни зі страхом дивилися на міць Карфагена, що відродилася,. "Карфаген повинен бути зруйнований!" - без утоми повторював один з вождів сенату, знаменитий оратор Катон. В 149 році римляни зажадали від Карфагена видати накопичену в місті зброю - і карфагеняни, скорившись, віддали свою збрую й катапульти. Однак потім поступили нова вимога: карфагеняни повинні були залишити своє місто, залишити їхню морську торгівлю, що годувала, і оселитися вдалині від моря.

Крик розпачу пронісся по Карфагену при звістці про ці умови; збожеволіла юрба кинулася вбивати аристократів, прихильників угоди з Римом. Були звільнені й покликані в армію раби; усе золото, всі прикраси й коштовності були зібрані, щоб купити зброю й зерно; жінки обстригли свої волосся, щоб звити канати для катапульт - і, нарешті, по старому звичаю в жертву Ваалу були принесені сотні дітей; під рев і стогони юрби їх спалювали в чреві величезної бронзової статуї кровожерливого бога. Голими руками, скидаючи зі стін камені, карфагеняни зуміли відбити перший штурм; тисячі людей з одними смолоскипами кинулися до облогових машин і спалили їх; римляни були змушені перейти до облоги, що тривала довгих три роки. Зрештою, коли карфагеняни знесиліли від голоду, легіонерам вдалося ввірватися в місто. Карфаген горів; бої йшли на вулицях і на дахах шестиповерхових будинків, які валилися, ховаючи бійців під уламками. Майже все населення величезного міста загинуло в кривавій різанині; 50 тисяч уцілілих були звернені в рабство. Римляни спалили все, що залишилося від Карфагена; легенда розповідає, що римський полководець Сципіон Еміліан довго дивився на палаюче місто, тихо повторюючи слова Гомера:

Буде колись день, і загине священна Троя...

Потім він наказав зрівняти обвуглені руїни й провести борозну плугом - у знак того, що місце, де стояв Карфаген, проклято навік.

 
додати

Комментарии 

 
0 #1 [email protected] 2018-05-24 06:49 Я думаю, что Вы допускаете ошибку. Давайте обсудим. Пишите мне в PM. Ресурс статистика сообществ вконтакте http://jet-s.ru/nakrutka-statistiki Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить