Головна Історія України Iсторія Черкас Золота Підкова Черкащини Моринці Будище
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

 

Сейчас 145 гостей онлайн

Села Моринці та Будище

Батьківщина  Тараса Шевченка 




  Перша згадка про село належить до середини ХVІІ ст. 1648 року: через Вільшану на Моринці проходив загін Максима Кривоноса чисельністю 6 тисяч чоловік.
  1658 року село згадується як маєтність К.Виговського.
  1730 року в Моринцях за історичними джерелами було всього 50 дворів. Наприкінці ХVІІІ ст. селом володів В.В.Енгельгардт, тоді в селі вже налічувалося 169 дворів та мешкало 1347 чоловік. Крім хлібо-робства і скотарства, вони займалися чумацьким промислом.
  Моринці – батьківщина Т.Г.Шевченка, який народився тут 9 березня 1814 року в кріпацькій сім’ї Григорія Івановича Шевченка. Із Моринців 
була родом мати поета Катерина Якимівна ( дівоче прізвище – Бойко).
  Після переїзду батьків у село Кирилівку в кінці 1815 року, малий Тарас не раз гостював у діда Якима та бабусі Маланки, захоплено слухаючи у їх переказах різні бувальщини.
  Приїздив Тарас Шевченка до Моринців й уже відомим поетом і художником 1843 та 1845 року, а також після десятирічного заслання 1859 року. І кожного разу глибокий біль краяв ледь зрадиле серце, адже він бачив безрадісне злиденне життя односельців.
  Пам’ять про свого видатного земляка в селі берегли завжди. 1921 року організованій артілі надали ім’я Т.Шевченка, пізніше тут було організовано колгосп «Батьківщина Шевченка». 1939 року у селі побудували нову школу, а на її подвір’ї встановили бюст Шевченка роботи скульптора К.М.Терещенка. В 1956 році в селі встановлено пам’ятник Т.Г.Шевченку.
  З багатьох куточків України та світу приїздять в с.Моринці люди відвідати цю землю, віддати свою шану видатному сину українського народу. Шанувальники поета проходять стежками його дитинства, відвідують садиби діда Якима та Копія, знайомляться з експозиціями відтворених хат.
   

Одна із відтворених хат в с. Моринц - Т.Г.ШевченкоОдна із відтворених хат в с. Моринці.


   

Село Шевченкове


/ до початку ХІХ ст. – Керелівка,

до 1929 р. – Кирилівка/


  Перша згадка про село відома в історичних джерелах під 1618 р. В середині ХVII ст. на карті Г.-Л. де Богдана позначено поселення біля «Кереліва лісу». Поруч із селом проходив відомий торгівельний «Чорний шлях».
  Існує кілька переказів про заснування села. Згідно з однією в цієї місцевості оселився першим козак Кирило, навколо якого стали селитися інші люди.
  На початку ХVIII ст. село було власністю магнатів Яблонських. У 1741 році тут було 130 дворів та понад 900 жителів.
  Деякий час селом володіли князі Любомирські, потім його купив князь Потьомкін.
  1768 р. селяни приймали активну участь у відомому повстанні «Коліївщина».
  Після возз’єднання Правобережної України з Лівобережної в складі Російської імперії, Керелівка дісталася генерал-губернаторові псковсь-кому і смоленському В.В. Енгельгарду, з 1828 р. – його сину Павлу, в якого Тарас Шевченка служив козачком.
  В селі народився дід поета - Іван Андрійович та батька - Григорій Іванович. Дід прожив довге життя, був свідком Коліївщини, про що часто розповідав онукові. Помер він на 88 році життя у 1849 році.
  Після одруження та переїзду в селі жила й мати поета Катерина Якимівна, тут народилися сестри Тараса Шевченка Катерина, Ярина й Марія, брат Йосип.
  Жалюгідний вигляд мала Кирилівка за часів Шевченка. Достатньо відвідати хата дяка з маленькими віконцями, , побудовану 1782 року, яка була не найгіршою в селі. Збережена вона тому, що після смерті батьків, Тарас Шевченка деякій час жив у дяка, допомагав по господарству та вчився малювати.
  Відвідавши Кирилівку у 1843 році , Шевченко намалював в альбомі олівцем хату, в якій пройшло його дитинство, та портрет діді Івана.
  Тарас Шевченко неодноразово згадував Кирилівку в автобіографії, листах, поетичних і прозових творах.
  Пам’ять про поета завжди жила в серцях односельців.
  У 1908 році на місці батьківської хати вони встановили млинове
   

Хата батьків в Кирилівці. Малюнок Т. Шевченка 1843 р.
Хата батьків в Кирилівці. Малюнок Т. Шевченка 1843 р
колесо з написом : «Тут була хата Т.Г.Шевченка». 
  Незважаючи на заборону з боку царизму, в селі широко відзначався Шевченківський ювілей у березні 1914 року. Тоді ж на гроші, зібрані діячами культури Києва і студентською молоддю, викупили садибу батьків Шевченка. З того часу вона стала доступною для багатьох відвідувачів, що вже тоді прибували сюди із різних місць.
  П’ять онуків Шевченка брали участь у революційних подіях Жовтневої революції 1917 року.
  Пам’ятним у житті села був Шевченківський ювілей 1929 року - 115 річниця від дня народження поета. Саме тоді на урочистих зборах село було перейменовано в Шевченкове.
  З 1935 року на садибі Шевченка розгорнулось будівництво літературно-меморіального музею, який був відкритий у 1939 році під час святкування 125-річниці з дня народження поета. У селі діяв колгосп «Шевченків край»
  У 1957 р. в центрі села було встановлена пам’ятник поету – бронзовий монумент роботи М.П.Олійника та М.К.Вронського.
  Останнє впорядкування пам’ятних місць села, що пов’язані з Т.Г.Шевченком, відбулося у 1989 році, під час урочистого святкування 175-річчя з дня народження поета.
  На садибі батьків було відтворено за малюнком поета 1843 р. хату, в який виріс Тарас Шевченка, упорядковані могили батька та матері поета та інші шевченківські місця.
  В експозиції літературно-меморіального музею відвідувачі можуть познайомитися також з історією села, цей зал було відкрито у 1967 році.
  В 1992 році три села Звенигородського району – Моринці, Будище, Шевченкове та 43 пам’ятки об’єднані в державний історико-культурний заповідник «Батьківщина Тараса Шевченка». На садибі батьків поета поруч з музеєм було побудовано адміністративний корпус заповідника. Сьогодні заповідник отримує статус Національного.

с. Будище


  Село Будище розташовано між селами Моринці та Шевченкове. Відвідувачі батьківщини Тараса Шевченка обов’язково бувають в ньому. За часів Т.Г.Шевченка тут був маєток Енгельгардтів, в якому малий Тарас служив козачком у 1829 році.  
  Сьогодні від маєтку зберігся будинок, льох, сад та алея каштанів, що веде до будинку. Зберігся й дуб, в якому Тарас Шевченко прятав свої малюнки. Він отримав в народі назву «Шевченків дуб».
  Перед в’їздом ви побачите пам’ятник молодому Тарасу Шевченку , а біля маєтку - пам’ятну дошку, на якій зроблений відповідний напис.


  Дуб Тараса ШевченкаДуб Тараса Шевченка
  в с.Будище.




 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить