Головна Література Лілія Шитова Казки КАЗКА ПРО МАЛЕНЬКУ ФЕЮ 3 БДЖОЛИНОГО MICTA
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 109 гостей онлайн

КАЗКА ПРО МАЛЕНЬКУ ФЕЮ 3 БДЖОЛИНОГО MICTA

Жила-була на світі Маленька Фея. Дуже-дуже маленька і дуже-дуже добра. Звали її Бджілкою.
Жила Маленька Фея у високому-високому, побудованому з самісіньких смарагдів і рубінів, Казковому Палаці. Гуляла вона в садку, де цвіли запашні квіти, а на чарівних деревах росли чарівні плоди і співали чарівні птахи.
На зелених галявинах бігала Маленька Фея за метеликами, у дзеркальних ставках купалася і гралася із золотими рибками, товаришувала з усім населенням Палацу .
3 вікон Казкового Палацу Маленька Фея часто диви­лася на ліс, який оточував їх. Дуже їй хотілося побувати там. Побачити, які квіти ростуть, познайомитися із звірятками, назбирати суниць.
Та ось біда. Все на світі дозволяли Маленькій Феї. Та не дозволяли виходити за браму Палацу. А вона, відлита з блискучої міді, так і манила Маленьку Фею.
За брамою стояла Хоробра Сторожа. Вдень і вночі охороняла вона Казковий Палац. Хоробра Сторожа дуже любила Маленьку Фею. І коли вона приходила сюди в гості, їй розповідали казки про добрі справи Добрих Чарівників. Та за браму не випускали, як не просила їх Бджілка.
А справа була в тому, що у лісі серед високих дерев ховалась величезна печера. А в печері тій жило страховисько Дракон-Зубодрон.
Служницею у Дракона-Зубодрона була бридка стара на ім’я Смертонька. А прислуговувало їй полчище Мікробів, Вірусів, Хвороб та іншої нечисті. За наказом Дракона-Зубодрона Смертонька насилала їх на тих, хто йому чимсь не догодив. Ось тому й не пускала Хоробра Сторожа Маленьку Фею до лісу.
Та Маленька Фея нічого про це не знала. Й одного разу їй все ж вдалося непомітно втекти у ліс.
Все тут цікавило Маленьку Фею - дерева, квіти, гриби, ягоди, птахи, звірі. Зі всіма вона щиро віталась і всі її весело вітали. Погуляла в лісі Маленька Фея, назбирала кошик полу­ниць і вже збиралася повертатись додому. Раптом чує, щось ніби дзижчить біля неї. Ніжно-ніжно так. Тихо-тихо.
Придивилася, аж це якісь маленькі незнайомі ство­ріннячка кружляють навколо і дзижчать від цікавості. На блакитну Феїну сукню сідають. А сукня у неї була під колір очей. Очі її нагадували весняні незабудки, а сукенка - лісовий дзвіночок.
Хто ти така? – дзижчать-запитують цікаві створіннячка.
Я Маленька Фея з Казкового Палацу. А звуть мене Бджілка.
А чому тебе звуть Бджілкою?
Не знаю... Мабуть, тому, що я дуже працелюбна, - подумавши трішки, відповіла Маленька Фея.
Дуже вже їй сподобалися ці маленькі золотисті Чомучки.
- Ур-ра, ур-ра! - закричали вони хором. - Ми також дуже працелюбні, і нас також звуть Бджілками.
Та помічає Маленька Фея, що бджілки-чомучки до її кошика зазирають.
- Що це у тебе у кошику? - запитують.
Маленька Фея відразу ж розгадала хитрість Бджілок. У лісі ж живуть!
Ви краще скажіть, - сміється вона, - що хочете полуничок.
Хочемо, дуже хочемо! - дружно задзижчали Бджілки і вмить обліпили кошик.
А в цей час до них підлетіла Бджола-Мати / адже вона також Бджола, якщо діти - Бджілки! /
Що ж це ви робите? - суворо запитала Бджола-Мати.
Хто вас навчив у чужий кошик без дозволу забиратися?
Ну що ви, що ви! - гаряче заступилася за Бджілок Маленька Фея. - Я їм дозволила. Мені так радісно, що їм подобаються мої полуниці.
Ти, я бачу, дуже добра, - придивляючись до Малень­кої Феї, сказала Бджола-Мати.
Мамо, знаєш, її, як і нас, звати Бджілкою, - задзижчали Бджілки.
Це приємно, - сказала зворушена Бджола-Мати. - Та потрібно бути вдячними. Пригостіть Маленьку Фею нектаром безсмертя.
Ой, як цікаво, - заплескала в долоні Маленька Фея.
А коли Бджола-Мати пригостила її медом , сказала:
Дякую, мені цей напій дуже сподобався.
Справді, мед сподобався Феї. Зрозуміло, не тому, що дає безсмертя, про це їй ще рано було думати, а тому, що був дуже солодким і дуже смачним.
Настав вечір, і Маленькій Феї треба було поспішати додому. Та Бджілки ні за що на світі не хотіли розлуча­тися з нею. І тоді Маленька Фея запропонувала їм оселитися у Казковому Палаці.
У нашому саду дуже багато дерев і квітів, з яких ви зможете збирати нектар.
Хочемо у Казковий Палац! Хочемо у Казковий Палац до Маленької Феї! - задзижчали Бджілки, оточивши свою маму.
І Бджола-Мати погодилася. Стали вони жити-поживати у Казковому Палаці. Щасли­во і дружно.
І все було б гаразд, коли б не довідався про це Дракон-Зубодрон. А він довідався і дуже розгнівався. А розгнівався він тому, що всі в лісі мусили збирати йому данину.
І збирали. Боялися цього страховиська і його служ­ниці Смертоньки. Тільки хоробрі Бджілки не підкорилися наказу Дракона - не несли йому мед. А Дракону-Зубодрону говорили, що мед цей не тільки дуже солодкий, він ще й від усіх хвороб рятує, безсмер­тя дарує.
Воно ж, до речі, Дракону-Зубодрону не стало б на заваді. Бо був він дуже старий, а від лінощів і зажерства зовсім одряхлів.
Хотів Дракон-Зубодрон покарати неслухняних, насла­ти на них Смертоньчиних помічників Мікробів і Вірусів, та Маленька Фея взяла їх до свого неприступного Палацу. Дізнавшись про це, Дракон-Зубодрон аж зубами зас­крипів від злості й образи.
- Не горюй, Драконе-Зубодроне, - сказала йому Смертонька, - Я пошлю своїх вірних Мікробів, хай осліплять Хоробру Сторожу. А там і до Бджілок доберемося.
Рано вранці / вона завжди підводилась разом з Сонечком / прибігла Маленька Фея, щоб провідати Хоробру Сторожу. Дивиться, а вона вся осліплена. І все ж, побравшись за руки, щоб ніхто не прокрав­ся до Палацу, несе свою службу.
Злякалася Маленька Фея, заплакала. Почула її плач Бджола-Мати, прилетіла відразу і стала заспокоювати.
- Не плач, Маленька Феє. Зараз я покличу своїх бджоленяток і ми повернемо зір Хоробрій Сторожі. Є у мене такий всесильний засіб.
Прилетіли Бджілки, помазали прополісом очі Хороб­рій Сторожі, і вона стала ще краще бачити.
Розлютився Дракон-Зубодрон, став кричати і тупотіти лапами, а потім наказав Смертоньці послати в Палац своїх помічників. Щоб вони Хоробру Сторожу обпекли опіками, ранами зранили, хворобами заразили, на смерть загубили.
Та Дракона-Зубодрона знову чекала невдача. Бджілки рани і опіки Хоробрій Сторожі залікували, Маленька Фея їх медовими цілющими напоями напоїла. І стали їхні захисники ще сильнішими, хоробрішими і відданішими.
Розгніваний Дракон-Зубодрон вигнав геть і Смер­тоньку і її помічників. 3 того часу і бродять вони по світу неприкаяні, підстерігають необережних. Особливо їх треба боятися дітворі, яка не любить руки і ягоди мити.
А Дракон-Зубодрон заліз у свою печеру і від злості помер. Майте на увазі, це був останній у світі Дракон. Отож нічого маленьких діток Драконами залякувати.
А Маленька Фея продовжувала жити разом з Бджілками у своєму Казковому Палаці. Та бджолиних вуликів було у ньому так багато, що й називатися він став Бджолиним Містом.
Минуло небагато часу. Маленька Фея підросла і стала красивою дівчиною. Красивою і доброю.
А Бджоли, літаючи по світу, розносили повсюди славу про її красу і добре серце.
Дійшли ці чутки і до юнака, гарного і мужнього. Одягнув він кольчугу золоту, взяв у руки меч зачарований, сів на коня білого, вірного товариша, і поїхав за своїм щастям. А бджоли йому шлях показували. Бо тільки вони знали, як розшукати Маленьку Фею з Бджолиного міста.
Юнак і Маленька Фея зустрілися і покохали одне одного. Було у них гарне весілля для всіх чесних і добрих людей, звірів і птахів.
А потім повіз юнак Фею до себе на батьківщину. А в яку країну, в яке місто, ми так і не дізна­лися. Можливо, вони живуть десь поряд з вами.
Ото ж будьте уважними до людей, може й узнаєте серед них Маленьку Фею, про яку й написана ця казочка.



 
додати

Комментарии 

 
0 #1 алка 2012-02-07 20:51 ))))))))))))))) ))))))))))))))) ))))))))))))))) ) Цитировать
 

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...