Головна Література Лілія Шитова Казки КОСТИК, ЗОЛОТА РИБКА І РИБАЛКИ
 

Пошук по сайту

От партнёров

Вивчаємо англійська мова з методичним порталом.

Замовити роботу

Замовити роботу

Это интересно

загрузка...
Сейчас 181 гостей онлайн

КОСТИК, ЗОЛОТА РИБКА І РИБАЛКИ

Один із семи братиків, той, котрого звуть Костик, вирішив збігати на озеро. Він був заядлим рибалкою, і вирішив перевірити чи не розпочалося клювання.
Костик пам’ятав одне тихе озеро. Ще недавно в ньому льодинки переверталися. Раділи, дурненькі, Сонцю, підставляли йому свої блискучі бочки.
А може й не дурненькі. Сонце перетворило льодинки у воду, а вода ж всім необхідна: і рибкам, і рослинам, і землі.
В дорозі Костик трішки затримався. Та й як тут не затриматися!
Біжить, дивиться, із землі щось біле, густе піднімається. Пригледівся, а то Земля пару із себе випускає.
Не втримався Костик і запитує Землю:
- Що ти робиш?
- Хіба ти не бачиш? Добру справу роблю!
- Яку добру справу? Для кого?
- А ти приглянься уважно, що робиться навколо, - відповідає Земля. – Травичка повсюду зеленіє, квіточки різні голівки піднімають, їм тепло потрібне. Ось я й оточую їх теплом.
- А, - сказав Костик, і, згадавши, як йому приємно купатися у ванні, навколо якої пара так і плаває, погодився:
- Це, дійсно, добра справа.
Далі Костик зустрівся з Їжачком, запитав, як він перезимував, поцікавився, як здоров’я у цокотухи Сороки, поздоровкався з Снігуром (він, хоч і Снігур, а весні теж зрадів), і, зрештою, добрався до озера.
Підходить до озера, а там рибалок сила-силенна. Ловлять рибу хлопчики, лелеки, ведмедики, вовченята, козенята. Навіть стара Сова, начепивши денні окуляри на ніс, примостилася з вудочкою.
Всі стоять один до одного так блиько, що не те, що Костику прилаштуватися, а й яблуку впасти ніде.
Ох, думає Костик, і рибалок розвелось! Більше, ніж рибок.
Лишень подумав так, дивиться, а в двох рибалок одночасно клювати стало.
Що тут почалося! Всі покидали свої вудочки, спінінги, гачки, позбігались до рибалок, хвилюються.
А рибалки потягнули за вудилища, і, що ви думаєте?
Трапилось те, що в жодній казці ще не траплялося. На дві вудочки двоє рибалок витягнули... одну рибку. Правда, була вона не проста, а золота. Стоять рибалки і тягнуть нещасну рибку кожний до себе.
Рибка терпіла-терпіла, а потім як заволає:
- Та що ж ви оце робите! Ви ж мою сукню золоту можете геть зіпсувати!
- А як же нам бути, - розгубилися рибалки, - коли ти одна на наші дві вудочки виловилася?
І глядачі навколо стоять мовчки, теж нічого путнього порадити не можуть.
- Та це ж так просто, - дорікнула їм Рибка. - Хай один із вас іншому поступиться.
Всі з такою пропозицією погодилися. Всі, але не рибалки, які Рибку вивудили. Стоять, кожний за свою вудочку тримається і думають про себе: „Та хоч би вона була проста, а не золота! А то дізнається стара, скаже, чому Золоту Рибку віддав. Зі світу зживе.”
Тут вже й Костик не витримав, втрутився:
- Не хочете поступатися один одному, тоді випустіть її в озеро.
Рибка почула й говорить:
- Золоті слова твої, хлопчику!
Та рибалки не дослухаються до Костикової поради:
- Ми б її випустили, але ж хтось інший однак зловить. Бачите, скільки тут рибалок зібралось.
Костик трішки подумав і знову пропонує:
- То хай всі дадуть слово, що змотають вудочки і не виловлюватимуть Рибку, котра й так стала золотою.
- Правильно, - говорить Рибка, - дайте мені хоч ікринки випустити, маленьких золотих рибок виростити. Бо в озері я вже й так одна-однісінька залишилась.
Всім рибалкам порада сподобалася. Вони змотали вудочки, забили біля озера кілочок, на кілочок прибили дощечку, на дощечці написали: „Обережно, тут живе Золота Рибка”.
А Рибку обережно зняли з гачка, залили їй йодом ранку і випустили в озеро.
Рибка махнула на прощання золотим хвостиком і промовила:
- Дякую, щиро дякую вам усім, особливо тобі, Костику. І твоїм батькам також.
І зникла під водою. Кажуть, ніби вона й досі в тім озері живе. Разом зі своїми золотими рибинятами. Це ті,котрі з ікринок народилися.
А Костик спочатку навіть не зрозумів, чому Рибка дякує його батькам. Їх же на озері не було! А потім здогадався. Це за те, що його, Костика, такого здогадливого і совісного виростили.
І Костик помчався щодуху на Весняний Бал. Та весь час його не полишало радісне почуття. Все таки ж не кожний день доводиться рятувати чиєсь життя...



 
додати

Добавить комментарий

Защитный код
Обновить




...